|
|
КИД,
09 июня 2009г.
 Праздник Троицы в Украине, как известно, ознаменовался целым рядом политических заявлений, которые были сделаны ведущими политиками страны, и которые буквально на глазах обрастают комментариями и мнениями не только экспертов, но и рядовых украинцев.
Уже в начале рабочей недели, после того, как Виктор Янукович во всеуслышание объявил о выходе из переговоров о создании широкой коалиции, а Юлия Тимошенко ответила ему обещанием идти на президентские выборы и в них победить, украинский политикум буквально взорвался от обвала оценок и суждений относительно этих событий.
Максим Побокін
Новинар,
9 червня 2009
 Після зриву переговорів між Тимошенко і Януковичем в безперечній програшній ситуації опинилася глава уряду, і у виграшній – лідер Партії Регіонів. Натомість Ющенко виростив собі найгрізнішого суперника на виборах, а Яценюк поновив свій шанс на лідерство у президентської кампанії.
У неділю лідер Партії регіонів Віктор Янукович заявив, що він проти виборів президента у парламенті. Така заява означає вихід «регіоналів» з переговорів щодо створення коаліції з БЮТ і різко знижує шанси на ухвалення змін до Конституції України.
Юлія Тимошенко у відповідь на це заявила, що Партія регіонів поставила неприйнятні умови для створення коаліції, тому вона теж могла б припинити переговори у будь–який момент. Але Янукович встиг вийти з переговорів першим… Проаналізуємо, хто від цього виграє і хто програє.
«Главред»,
09.06.09
 Марія Золкіна
Жителі країн ЄС не люблять виборів до Європарламенту. Невисока явка на останніх виборах якраз це і довела. Проте до них все одно була прикута дуже велика увага
КИД,
01 июня 2009г.
 Украина вновь вернулась к теме, которая с завидной регулярностью активизируется в самые разные периоды ее жизни: Партия регионов и БЮТ могут, наконец, объединиться и создать пресловутую "ширку" в парламенте.
Эта информация, долгое время бродившая по стране в формате слухов и домыслов, сегодня, похоже, уже "переросла" этот статус и превратилась если не в факт, то, по крайней мере, во вполне состоявшийся прогноз, который сегодня высказывают все заинтересованные и незаинтересованные лица
"Гарт",
26-05-2009
Деякі кандидати на пост президента, справді, не мають шансів бути обраними, однак це ще не означає, що вони є «технічними» кандидатами, зазначає науковий директор школи політичної аналітики НАУКМА, професор політології Олексій Гарань.
Такі політики, за словами експерта, розуміють, що їм не вдасться зібрати суттєвий електоральний врожай, однак вони переслідують інші цілі, зорієнтовані на майбутнє. Наприклад, це може бути розкрутка майбутньої парламентської сили. До таких учасників перегонів політолог відносить Олега Тягнибока, Інну Богословську, Сергія Тігіпка. «З результатами, які вони покажуть зараз, нехай навіть це буде не велика кількість відсотків, але це буде своєрідне «примірювання» на парламентські вибори і спроможність подолання 3% бар’єру. З іншої сторони, ці голоси можуть бути використані для торгівлі перед другим туром і укладення закулісних чи навіть відкритих домовленостей про участь в команді майбутнього переможця. Так у свій час вчинив Анатолій Кінах у 2004 році », - зазначає Гарань.
25.05.2009
Ростислав Павленко, для УП
 Рішення Конституційного Суду скасувати швидкісну атаку ПР, БЮТ і їх сателітів на виборців 25 жовтня не лише відновлює конституційну справедливість чи ставить у більш рівні умови всіх учасників перегонів.
Зсув голосування на кілька місяців робить реальнішою також належну підготовку до виборів усього суспільства.
Коли за даними соціологічних досліджень, 95% опитаних відчувають на собі наслідки кризи, а 85% вважають, що події в країні розвиваються у неправильному напрямку, – пошук рецепту порятунку країни є справді вимогою часу.
Рецептів нібито і не бракує – від урядового "заплющити очі і думати про Юлю" до праць експертів на тему "як нам перезапустити країну".
Втім, більшості рецептів судилося залишитися на папері. Як максимум – бути опробуваними політтехнологами як рекламний трюк і відкладеними за неефективністю. Адже вада багатьох таких побудов – завищені очікування. Чи то від "еліти" (у політичному чи технологічному сенсі, по суті – істеблішменту), чи то від суспільства.
«Главред»,
23.05.09
 Участие Президента Украины Виктора Ющенко на интеровской «Свободе» походило на отчет о проделанной пятилетней работе. Словно на совещании у президента, в студии присутствовала значительная часть президентской команды.
«Главред» поинтересовался впечатлением украинских экспертов от вчерашнего эфира с участием Президента
«День»,
21.05.09
 Наскільки реальним є підняття авторитету «колишніх» на фоні падіння довіри з боку суспільства до нинішніх лідерів?
Складається стійке враження, що правлячий нині український політичний клас вичерпав себе. Україна стоїть на порозі президентських виборів і, вочевидь, на шляху нового етапу розвитку. Прикро, проте — ще нижчого етапу.
Спостерігаючи за ходом виборчої кампанії, яка давно стартувала в Україні де-факто, виникають, м’яко кажучи, тривожні відчуття. Причин — безліч і перераховувати їх можна досить довго.
Максим Побокин
Вовремя, 12.05.2009
Украинская территория вместе с населением для США, Евросоюза, России и Китая представляет интерес только в качестве транзитера газа, рынка сбыта товаров массового потребления и «сырьевого придатка» (основным ресурсом в будущем будут не полезные ископаемые, а земли сельскохозяйственного значения) — это в экономическом аспекте. В геополитическом же аспекте Украина представляет одну из ключевых зон в контроле над пространством Евразии, являясь частью «хартленда», за который конкурируют Россия и США.
 Часть 2. Лидеры: «хромые утки» и «ряженые»
А сейчас разберемся, на кого из лидеров современной Украины могут поставить вышеперечисленные геополитические «плеймейкеры». Дело в том, что на сегодняшний день реальных фаворитов президентской гонки от силы — 3–4 человека, но никто из них не способен гарантировать выполнение данных ими внешнеполитических обязательств, так что, скорее всего, «все поставят на всех» — для минимизации расходов и рисков. Причины такого невыполнения — как субъективные особенности каждого политика (например, для Юлии Тимошенко характерна одновременная игра на фронтах как ЕС, так и России с практически непредсказуемой сменой направления основных акцентов), так и объективные причины (как бы ни старались «еврооптимисты» вроде Арсения Яценюка) или того же Виктора Ющенко ускорить вступление Украины в ЕС, реально шансы таких событий слишком сильно зависят от факторов, не зависящих от Украины, либо от ее политического руководства в данный момент). Мало того, при существующем положении вещей шансов на выполнения некоторых желательных для инвесторов из стран «золотого миллиарда» обязательств почти нет. Например, «безоткатную» приватизацию сельскохозяйственных земель иностранными компаниями наша элита вряд ли позволит — притом не столько из чувства патриотизма и заботы о национальном АПК, сколько по мотивам личной выгоды, поскольку ее представители, даже не осознавая реальной ценности земель, тем не менее, осуществляли и осуществляют их «теневую» приват
Максим Побокин
Вовремя, 11.05.2009
В контексте президентских выборов–2010 неизменно встает проблема международной поддержки кандидатов в президенты. Это уже начали понимать сами потенциальные претенденты на пост №1 в стране и делают из этого выводы, начиная свои турне по странам – ключевым игрокам в мире. Хотя, конечно, эти поездки сейчас формально не расценивают как предвыборные «смотрины»…
 Часть 1. Приоритеты геополитических «плеймейкеров»
Как правило, в этой ситуации неизбежно выявляется отчетливый привкус геополитики. Причем Украина пока что больше ее объект, чем субъект — внешнеполитические факторы, как и раньше, доминируют над внутриполитическими, а политические лидеры вынуждены бороться за «благословения» со стороны иностранных государств. Соответственно, и каждый потенциальный кандидат в президенты желает, чтобы именно его, а не кого–то другого выбрали фаворитом президентской гонки. Это не только формально запрещенная (и официально опровергаемая зачастую) материальная поддержка, но и прежде всего моральные факторы — признание результатов выборов отображающими волеизъявление избирателей, само по себе позитивное отношение к новой (или старой) власти и т.д. Вслед за этим, как правило, ключевые игроки на международной арене определяются с оценками инвестиционной привлекательности страны, методами поддержки выгодного для них политического курса Украины, санкциями в случае невыгодного политического курса и т.д.
Проанализируем, что хотят от Украины международные «плеймейкеры» — США, Евросоюз, Китай, Россия и куда (а главное — за чем) стремятся наши «топовые» политики?
|
