Теми
Порівняльна політологія
|
Про нас"Школа політичної аналітики" - незалежний аналітичний проект при Національному університеті"Києво-Могилянська Академія", що об'єднує професійних політологів, займається аналізом політичних процесів в Україні, українського законодавства, а також підготовкою професійних аналітиків у сфері політики.
Школу політичної аналітики засновано у 2001 році за ініціативою викладачів та студентів кафедри політології НаУКМА.
Матеріали на сайті подано мовою оригіналу.
 Український тиждень,
16.07.2010
Гарань Олексій
Прокопчук Дмитро
 З одного боку, саме завдяки цим силам було здійснено два найрадикальніші прориви в новітній історії України – здобуття незалежності та Помаранчеву революцію. З іншого – невдачі і непродумані кроки націонал-демократів дорого обходяться українському суспільству.
Рух вперед
На початку Народного Руху (тоді ще «руху за перебудову») мали місце дві ідеї, навколо яких відбувалося об’єднання людей, дуже різних за ідеологією. Перша – ідея демократизації в дещо абстрактному плані. Вона не обов’язково означала усунення Комуністичної партії, але передусім полягала у встановленні плюралізму. Друга ідея – суверенітет України, хоча його тоді уявляли по-різному. Коли створювався Рух (весна-осінь 1989 р.), ідея незалежності прямо не висловлювалася. Саме суспільство тоді ще не було готове її сприйняти. В установчих документах Руху підтримано ідею нового союзного договору, як це було спочатку і в Прибалтиці. Але вже з літа 1990 р. було взято курс на незалежність.
28 мая 2005
Корреспондент.net
[image1_left]Алексей Гарань, профессор политологии Национального университета Киево-Могилянская академия, рассказывает, что был впечатлен увиденным во время своей недавней поездки в Грузию.
Я разговаривал с людьми в группе, и все мы сошлись во мнении, что здесь ощущаешь себя, как будто ты приехал из страны третьего мира, с Черного континента, а не из Украины", - заключает он. В борьбе с коррупцией и качестве инвестиционного климата Грузия ушла далеко вперед по сравнению с Украиной, отмечает Гарань.
Гарань, который трижды за последние месяцы посещал Грузию, считает, что оппозиция, возможно, сгущает краски, но признает, что суть претензий верна: много власти, мало демократии.
"Однако Саакашвили использовал авторитарную модель, чтобы провести реформы. Да, он делал это железной рукой", - рассказывает Гарань.
Гарань с горечью отмечает, что Украина упустила шанс для реформ, подобных грузинским, в первые два года президентства Виктора Ющенко. "Все, что было сделано в Грузии, в Украине было просто проговорено, сетует он. Сейчас это малореально".
Профессор политологии добавляет, что нынешнее правительство может улучшить инвестиционный климат, но не уничтожить основу экономических бед.
"Мне сложно представить, как Партия регионов будет бороться с коррупцией, - уволит всех коррумпированных людей из МВД, например. Вот вы себе такое можете представить? Я - нет", - отрубает Гарань.
Презентація міжнародного дослідження “’Гуманітарний вимір’ зовнішньої політики Російської Федерації в Україні, Молдові, Грузії та Балтійських країнах” відбулася 17 грудня 2009 р. в «Президент-готелі», м. Київ.
Запропонована англомовна 300-сторінкова книга є результатом спільної роботи експертів Центру східноєвропейських політичних досліджень (Латвія), Центру геополітичних студій (Литва), Школи політичної аналітики при „Києво-Могилянській Академії” (Україна), Асоціації зовнішньої політики (Молдова), Міжнародного центру оборонних досліджень (Естонія) та Міжнародного центру геополітичних досліджень (Грузія).
Дослідження було ініційоване та координувалося Центром східноєвропейських політичних досліджень (Латвія) за підтримки Програми «Схід-Схід» Міжнародного фонду Відродження, Інституту відкритого суспільства та Національного фонду демократії (США).
Скачати файл (Інформація для преси)
Скачати файл
А.Гарань, Д.Прокопчук
Частный корреспондент, 13.11.09
 Оценивая результаты независимости, необходимо сравнивать их не только с желаемым — реформами в Польше, Венгрии, Чехии, странах Балтии, но и с положением Украины в СССР, а также с происходящим у её соседей по постсоветскому пространству.
Политика Кремля в отношении Украины в советское время всегда была весьма жёсткой, гораздо более жёсткой, чем в Прибалтике, Закавказье и в самой России, любые проявления либерализма, особенно намёки на национальное возрождение, беспощадно пресекались. Поэтому распад СССР породил сначала завышенные либерально-политические ожидания, а затем, наоборот, апокалиптические сценарии.
"Газета по-українськи",
31.07.2009
Триває візит в Україну патріарха Московського і всієї Русі Кирила Гундяєва. Професор політології Києво-Могилянської академії Олексій Гарань, 50 років, каже: у Москві стурбовані тим, що останнім часом в Українській православній церкві Московського патріархату посилилося прагнення до створення єдиної помісної православної церкви в Україні.
Чого в цьому візиті більше — релігії чи політики?
— Будь-який приїзд духовного діяча впливової церкви до іншої країни, де є частина його пастви — завжди важлива подія з релігійного погдяду. Водночас вона має і політичне значення. Але в даному випадку цей візит дуже політизовано. Даються взнаки непрості стосунки, що складаються між Російською православною церквою та іншими церквами в Україні.
Існує стереотип, що Українська православна церква Московського патріархату дотримується проросійської лінії. Ситуація набагато складніша. Всередині церкви є різні позиції. Промосковське крило виражають митрополити Агафангел з Одеси та Іларіон з Донецька. Вони готові йти аж до скасування автономії УПЦ. Автокефалійські настрої уособлює черкаський митрополит Сафроній. Між цими крайніми точками зору знаходиться позиція предстоятеля церкви митрополита Володимира. Він намагається балансувати, займає прагматичну позицію.
Максим Побокин
Вовремя,
08.07.2009
[image1_left]В предыдущей статье мы обсуждали возможность развития нашей страны по «неофеодальному» сценарию, который может реализоваться на фоне экономического кризиса из–за того, что наша политическая элита, как старая, которая скоро уйдет на покой, так и ее возможные преемники не обладают нужными качествами.
Financial Times,
April 7 2009
"It is clear that Yatseniuk is trying to position himself as a Ukrainian Obama," says Olexiy Haran, a political science professor in Kiev. "He is capitalising on the deep disappointment voters have with Ukraine's current leadership. Voters desperately want new faces."
A member of parliament, Mr Yatseniuk has yet formally to announce his candidacy, but he is already talking about hiring advisers from the US president's campaign team. He is expected to throw his hat into the ring on May 22, when he turns 35, Ukraine's presidential age requirement.
"About two-thirds of citizens have completely lost trust in our current leaders," he says. "They are looking for new people who will produce results, improve the economy and end the political infighting."
Having grown strongly after the Orange Revolution, Ukraine's economy has switched into reverse. It is one of the worst hit by the global financial crisis.
Mr Yatseniuk, who headed the central bank at the time of the Orange Revolution, says civil unrest could erupt at any moment.
"We have a revolutionary situation," he says. Many citizens are in a panic, unable to retrieve deposits from troubled banks. Officials say unemployment in the country of 46m could soon double to 2m.
An economic liberal, Mr Yatseniuk says his rivals are scrambling to keep new faces out. He warns of a "constitutional conspiracy" between the leading parties to eliminate the presidency, or cut most of its powers, before the election.
Unlike his opponents, Mr Yatseniuk is fluent in English, a skill he says is "crucial to communicating to the world". Lacking this skill, Kiev's current leaders have struggled to build international understanding and support for Ukraine.
As president, Mr Yatseniuk says he would keep Ukraine's foreign policy pro-western, sticking to long-term goals while improving relations with Russia. "
Ilko Kucheriv, director of Kiev-based Democratic Initiatives Foundation, a democracy-building think-tank, says Mr Yatseniuk's emergence "is a sign that voters are upset" with the ruling establishment. But he says that is as far as the parallels with the Obama campaign go.
"You can't compare him to Obama. He does not, at this point, have a dedicated and stable group of supporters."
Prof Haran says Mr Yatseniuk has yet to answer important questions about his candidacy. "What is his team, his programme for Ukraine and who are his financial backers?"
 журнал «Главред»,
02.03.09
Який шлях обере після закінчення президентства Віктор Ющенко? Варіантів у нього більш ніж достатньо. Залишиться в політиці, спробувавши здійснити свою давню мрію і створити потужну націонал-демократичну силу?
Очолить ще один Президентський фонд? Остаточно відійде від публічних справ, присвятивши себе дослідженню маловідомих сторінок історії України? Навряд чи відповіді на ці запитання відомі і самому Ющенкові. Але те, як йому розпорядитися своїм постпрезидентським майбутнім, – одне з небагатьох питань, вплив на вирішення якого має він сам, не озираючись на численних недругів, явних і уявних...
Олексій ГАРАНЬ, науковий директор Школи політичної аналітики НаУКМА
Як правило, після перебування на посаді президента людина формально відходить від політики. Вона або створює власний фонд, або пише мемуари й бере участь у громадській діяльності. Хоча є й інша ситуація. Наприклад, де Голль, який спочатку був прем’єр-міністром наприкінці 40-років, але коли йому не вдалося прийняти свою Конституцію, то пішов у відставку і з політичного життя на 10 років, писав мемуари. Потім повернувся й став прем’єром, а згодом – президентом. Але це радше виняток із правил. На загал роль президентів у відставці зводиться до ролі експертів і моральних авторитетів. Віктор Ющенко вже увійшов в історію як лідер Помаранчевої революції. Але йому все одно треба відкинути авторитарні спокуси наприкінці свого правління. Вже всім зрозуміло, що ще раз Президентом він не стане. Зараз йому треба взяти на себе відповідальність за непопулярні рішення, а не перекладати цю відповідальність на інших. Якби він це зробив, то історія б це оцінила. Але боюсь, що логіка політичної конфронтації може цьому завадити. Бальцеровичем він вже не стане.
 Вовремя
29.01.2009
Максим Побокин
Отталкиваясь от того, что украинская политическая элита совершенно добровольно заводит государство и общество в тупик, мы решили немного пофантазировать на тему того, что делать с Украиной тем, кого они считают «биомассой». То есть нам всем. Мы не в таком уже безвыходном положении и находимся. Только где же этот выход?
АМИ "Новости-Украина",
22.01.09
Профессор политологии, научный директор Школы политической аналитики НаУКМА Алексей Гарань, отвечая на вопрос АМИ "Новости-Украина" о значимости Дня Соборности для истории Украины и о современных проблемах единства украинского государства, отметил, что "в Украине идет процесс построения украинской политической нации".
Прежде всего, политолог дает объяснение самой дате. "22 января 1919 года был подписан Акт соборности между УНР и ЗУНР. Эта дата была специально приурочена к событию 1918 года, когда 22 января Центральной Радой был провозглашен ІV Универсал о независимости Украинской Народной Республики. И хотя УНР существовала и ранее, но именно 22 января 1918 года была провозглашена ее независимость", – напомнил Гарань.
"Интересно, что сейчас 22 января все вспоминают о Дне Соборности Украины, что, безусловно, важно, но забывают упомянуть, что в этот же самый день, годом ранее была провозглашена независимость УНР и что в основании Дня Соборности лежит именно это событие", – подчеркнул эксперт.
Что касается разногласий, возникающих с легкой руки политиков, между различными регионами Украины сегодня, то собеседник АМИ заявил: "Сегодня говорить о расколе Украины методологически неправильно. Мы можем говорить о том, что Украина разная, разная в силу исторических событий и историко-культурного развития. Сейчас она разная и по политическим ориентациям, в этой связи можно говорить об электоральной географии, когда часть голосует за одну политическую силу, часть – за другую".
Но, как отмечает политолог, Украина в этом вопросе не уникальна и в мире достаточно много стран, в которых существуют глубокие региональные различия. "Даже, если взять благополучную Германию... В той же самой Баварии, с момента создания ФРГ в 1949 году, при власти всегда находилась одна политическая сила, региональная партия Христианско-социальный союз. Тем не менее, мы же не говорим о каком-то расколе Германии", – привел пример Гарань.
"Если сравнить Украину с другими государствами, допустим, с Бельгией, то мы видим, в каком сейчас сложном положении Бельгия, фактически она находится на грани раскола. Если мы возьмем Канаду, то франкоязычный Квебек (провинция Канады. – АМИ.) дважды проводил референдум о независимости и, в общем-то, для выигрыша не хватило нескольких десятых процента".
По словам профессора политологии, Украина в этой аспекте находится в более выигрышном положении. "Потому что когда мы говорим о различиях между регионами Украины, то мы говорим о различиях внутри одной нации, украинской. Например, в Бельгии сосуществует две различные этнические группы, фламандцы и валлоны, которые говорят на разных языках. Квебек с франкоязычным населением в Канаде. Если говорить об Украине, то существующие различия находятся в плоскости одной нации. То есть у нас один исторический этнос, но в силу исторических условий есть русскоговорящие, есть украиноговорящие украинцы, но мы все билингвы фактически. У нас в середине страны нет радикальных различий. Может быть принадлежность к различным конфессиям. Но, если сравнить с Югославией, которая распалась, то там жили сербы и хорваты, этнически разные народы, которые исповедовали разные религии, и разделение прошло по этнической линии", – отметил эксперт.
Перша | Попередня | 1 2 3 4 | Наступна | Остання |
