|
|
Про нас"Школа політичної аналітики" - незалежний аналітичний проект при Національному університеті"Києво-Могилянська Академія", що об'єднує професійних політологів, займається аналізом політичних процесів в Україні, українського законодавства, а також підготовкою професійних аналітиків у сфері політики.
Школу політичної аналітики засновано у 2001 році за ініціативою викладачів та студентів кафедри політології НаУКМА.
Матеріали на сайті подано мовою оригіналу.
 експерт Школи політичної аналітики Петро Бурковський
“ТИЖДЕНЬ”, інформаційно-аналітична програма Національного радіо, 14.11.09
Найближчими днями має відбутися засідання виконавчої ради директорів Міжнародного валютного фонду, який має ухвалити рішення щодо України. І практично на 100% можна стверджувати, що це рішення буде негативним. Мова йде про виділення четвертого траншу в рамках програми “стенд бай” на підтримання української економіки і відновлення української економіки від втрат, яких вона зазнала внаслідок світової економічної кризи. Отже, чому рішення буде ухвалене негативне. Насамперед, йдеться про недотримання українською владою тих критеріїв, які вона взяла на себе у меморандумі з МВФ.
Скачати файл
експерт Школи політичної аналітики Петро Бурковський
«ТИЖДЕНЬ», інформаційно-аналітична програма Національного радіо,
11.04.09
БУРКОВСЬКИЙ: Протягом останнього тижня Україна отримала деякі нові прогнози щодо розвитку економічної ситуації. І це, звісно, стало приводом для розгортання широкої дискусії - куди рухається країна. В першу чергу потрібно згадати про прогноз Світового банку, а саме про те, що очікується падіння виробництва в Україні на рівні мінус 9% валового внутрішнього продукту, а також інфляція, яка буде перевищувати 16%. В принципі з цих прогнозів не варто робити трагедію. Просто потрібно розуміти її значення. З одного боку, звісно, є мінусом в цих прогнозах те, що це є погіршення порівняно з четвертим кварталом попереднього року, коли Світовий банк давав дещо оптимістичніші прогнози. Зокрема, йшлося про зростання виробництва у 2% ВВП. І той факт, що вже в котрий раз Світовий банк погіршує цей прогноз означає, що фахівці-експерти Світового банку сумніваються в здатності української влади втілювати антикризові заходи. З іншого боку, варто зазначити, що прогноз Світового банку був зроблений не лише по Україні, а й щодо інших країн Європи і світу і варто пам”ятати, що Україна знаходиться десь посередині між країнами, де падіння є найгіршим - сюди відносяться країни СНД, відносяться країни Центрально-Східної Європи, нові члени Європейського Союзу - і країни більш розвинуті - як Сполучені Штати, Японія, де ці показники є кращими.
експерт Школи політичної аналітики Сергій Кисельов.
“ТИЖДЕНЬ”, інформаційно-аналітична програма Національного радіо,
14.03.09
Новий раунд переговорів Уряду, Президента України та Міжнародного валютного фонду щодо надання другого траншу кредиту МВФ можна вважати вдалим прикладом пошуку компромісу. З одного боку, Уряду вдалося відстояти свою точку зору щодо недопущення зменшення соціальних видатків, тобто видатків на зарплати бюджетникам, на пенсії, на закупівлю ліків. Тут можливі лише деякі зменшення спеціальних пільгових пенсій в основному для колишніх представників влади. Уряду також вдалося переконати МВФ, що за умов кризи досягнути бюджетного дефіциту в 1%, як того раніше вимагав МВФ, неможливо. Відповідно сторони домовилися, що дефіцит залишиться на рівні 3%, але Уряд покаже реальні можливості покриття цього дефіциту. З іншого боку, Кабмін пішов назустріч Міжнародному валютному фонду в питанні грошово-кредитної політики, погодившись на скасування двох статей Державного бюджету, а саме статті 84 і 86.
Максим Побокин
Вовремя,
06.03.2009
Обращаясь за финансовой помощью к различным государствам и организациям, Украина рискует вогнать себя в такие долги, из которых она сама выбраться, скорее всего, не сможет. А со страной–банкротом кредиторы могут поступить так, как поступают с физическим или юридическим лицом, которое не может выплатить долги.
Financial Time,
March 3 2009
Oleksiy Haran, a political science professor at Kiev's Mohyla University, says: "If [the economic situation] worsens, if more banks run into trouble, and if more layoffs pile up, then I would expect large crowds to materialise. This will be dangerous for a country that is struggling already to deal with the economic crisis."
There seems to be no end to the disputes between Viktor Yushchenko, president, and Yulia Tymoshenko, his prime minister.
Much now depends on the implementation of the $16.5bn package assembled by the International Monetary Fund, including money for bank refinancing. After disbursing $4.5bn last autumn, the IMF suspended further loans after a policy disagreement with Kiev.
But Mr Yushchenko and Ms Tymoshenko pledged at the weekend to co-operate with each other and the IMF on implementing reforms. Meanwhile, the IMF agreed to relax its desired deficit target from less than 1 per cent of GDP to about 3 per cent, in the light of the deepening recession.
New York Times,
March 1, 2009
It is not hard to understand why world leaders are increasingly worried about the discontent and the financial crisis in Ukraine, which has 46 million people and a highly strategic location. A small country like Latvia or Iceland is one thing, but a collapse in Ukraine could wreck what little investor confidence is left in Eastern Europe, whose formerly robust economies are being badly strained.
It could also cause neighboring Russia, which has close ethnic and linguistic ties to eastern and southern Ukraine, to try to inject itself into the country’s affairs. What is more, the Kremlin would be able to hold up Ukraine as an example of what happens when former Soviet republics follow a Western model of free-market democracy.
“Ukraine is a linchpin for stability in Europe,” said Olexiy Haran, a professor of comparative politics at Kiev Mohyla University. “It is a key player between the expanding European Union and Russia. To use an alarmist scenario, you could imagine a situation in Ukraine that Russia tried to exploit in order to dominate Ukraine. That would make for a very explosive situation on the border of the European Union.”
експерт Школи політичної аналітики Сергій Кисельов
“ТИЖДЕНЬ”, інформаційно-аналітична програма Національного радіо,
28.02.09
КИСЕЛЬОВ: Подібно тому як свого часу козаки намагалися писати листа турецькому султану, минулого тижня українське керівництво намагалося написати лист до Міжнародного валютного фонду. Щоправда, порівнюючи ці два випадки можна сказати, що все ж таки в козаків це виходило, і не тільки більш кумедно, а й злагоджено.
Експерт Школи політичної аналітики Петро Бурковський
“ТИЖДЕНЬ”, інформаційно-аналітична програма Національного радіо, 21.02.09
БУРКОВСЬКИЙ: Насамперед, потрібно сказати, що залучення коштів Міжнародного валютного фонду не є панацеєю від нинішньої економічної кризи. Ще у жовтні-листопаді, коли тільки розпочиналися переговори між українською владою і МВФ, йшлося про надання коштів у вигляді певних гарантій, так би мовити певної страховки на випадок підтримання національної валюти, на випадок виплати зовнішніх запозичень. Тут потрібно пам”ятати дуже важливий момент, що ці 16 мільярдів доларів, які погодився виділити Міжнародний валютний фонд Україні, насамперед, потрібні не лише Україні чи корпоративному сектору, не кажучи вже про державу, а потрібні в першу чергу для тих же самих західних кредиторів. Адже передбачається, що левова частка цих коштів, як тільки вона надійде в Україну, вона буде використана не лише для підтримки національної валюти, а й для так би мовити забезпечення рефінансування банків, тобто для виплати в тій чи іншій формі кредитів, які корпоративний сектор взяв на Заході протягом 2006–2008 років. То ж можна сказати, що у залученні коштів Міжнародного валютного фонду зацікавлена не лише українська влада, а й, великою мірою, зацікавлені і західні уряди, і західні кредиторські структури. В цьому світлі варто розглядати і останні проблеми з отриманням наступного траншу в розмірі двох мільярдів доларів від Міжнародного валютного фонду. Справді, між керівництвом Міжнародного валютного фонду і урядом України виникли розбіжності щодо виконання умов надання Україні цього кредиту. Йдеться, насамперед, про те, що уряд наполягає на збереженні того розміру дефіциту державного бюджету, який є зараз, тобто це близько трьох відсотків від валового внутрішнього продукту України, тоді як Міжнародний валютний фонд наполягає, що розмір дефіциту не може в даних умовах перевищувати більше одного відсотка валового внутрішнього продукту. Що лежить в основі протиріччя?
"ТИЖДЕНЬ", інформаційно-аналітична програма Національного радіо,
31.01.09
КИСЕЛЬОВ: Жанр економічного трилера стає все більш популярним серед економічних засобів масової інформації. Якщо минулого року найбільш популярною темою щодо економічних прогнозів була інфляція і прогнозували її більш, ніж 30%, якщо на початку року такою темою був дефолт, який, начебто, загрожує Україні вже найближчим часом, то минулого тижня найбільш такою суттєвою темою для різного роду панічних прогнозів, стало виконання Державного бюджету України на 2009 рік. Як ми бачимо, по всіх цих темах, в них якби присутня певна частина правди, але, знов таки, тільки частина. Тобто, дійсно, інфляція була високою минулого року і, хоча, знов-таки, не 30%, а все ж таки суттєво нижчою. Дійсно, є певні проблеми щодо боргових зобов"язання українських банків, щодо боргових зобов"язань підприємств за кордоном, але все таки говорити про дефолт не можна, хоча б тому, що, дійсно, зараз рівень державного зовнішнього боргу є доволі низьким і складає лише близько 11% від ВВП, що, в принципі, є доволі нормальним показником, але знов-таки минулого року доволі зростали борги підприємств і комерційних банків. І, врешті-решт, ще одна панічна тема – бюджетна – вона теж має під собою певне підгрунтя, тобто, дійсно, бюджет є, по-перше, недосконалим, тобто, дійсно, навряд чи можна вважати нормальним бюджет, в якому є дефіцит 31 мільярд гривень - це багато.
експерт Школи політичної аналітики Петро Бурковський.
"ТИЖДЕНЬ", інформаційно-аналітична програма Національного радіо,
24.01.09
БУРКОВСЬКИЙ: Офіційне оприлюднення газової угоди між "Газпромом" та "Нафтогазом" містять як можливості, так і ризики для енергетичної незалежності України. Що ж стосується Росії, то вона змогла досягти тактичної цілі: встановлення механізму розрахунків, який витискатиме з України сотні мільйонів доларів. Проте, з іншого боку, стратегічна мета Росії – встановлення контролю над українською газотранспортною системою – так і не була реалізована, хоча Росія і не відмовилася від неї офіційно. Отже, всього було підписало п"ять угод: про поставки газу в Україну, про транзит російського газу до Європи та два додатки про закупівлю газу посередників та про експорт газу. Почнемо з більш приємного, тобто з можливостей нових угод. По-перше, Україна змогла повернути принцип прямих відносин з "Газпромом". Українська держава отримала гарантовані обсяги газу на десять років вперед. Росія тепер не матиме можливості відключати газ чи зменшувати його подачу з політичних причин, оскільки в такому разі Україна матиме змогу дуже легко виграти справу в Стокгольмському суді. Жодні такі тіньові посередники як "РосУкрЕнерго" більше не зможуть створювати схеми штучної заборгованості та бути російським важелем впливу на українських політиків. З іншого боку, прямі відносини означають і вищу відповідальність.
Перша | Попередня | 1 2 3 4 5 6 7 | Наступна | Остання |
